Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути» В’ячеслав Липинський.
💛💙 15 липня – День Української Державності. Вітаємо і запрошуємо переглянути тематичну виставку у відділі мистецтв та художньої літератури.
13 липня мало би виповнитися 87 років Мирославу Скорику – композитору безмежного таланту, твори якого стали невід’ємною складовою української сучасної культури.Нажаль, композитора вже п’ять років немає з нами. Але його музика залишається: щемлива “Мелодія ля-мінор”, екстравагантний “Гуцульський триптих”, грайлива “Не топчіть конвалій”, фундаментальний “Мойсей”.
Мирослав Скорик – чи не найвідоміший у світі сучасний український композитор.
Окрім академічних творів, в його доробку чимало естрадних пісень та, як це говорять зараз, саундтреків до фільмів. Його “Мелодія ля-мінор” для скрипки вважається у світі уособленням зраненої і ніжної душі України; ця мелодія перекладена для різних інструментів — від бандури до флейти. Відома і її вокальна версія: її зокрема виконувала Злата Огнєвич. А на початку війни Оля Полякова записала пісню “Колискова” на цю музику.
Мирослав Михайлович Скорик — внучатий небіж Соломії Крушельницької (тобто, вона сестра його бабусі).
Саме Соломія, так би мовити, “відкрила” юного Мирослава. Якось в гостях у великої співачки 5-річний хлопчик зазначив, що її фортепіано “фальшивить” — він не знав, що для вокалістів інструмент налаштовують на півтону нижче. Крушельницька здогадалася, що у небожа абсолютний слух, і порадила його бабусі віддати хлопця вчитися музиці.
Написана ним “Не топчіть конвалій” стала першим твістом не тільки в Україні, але й по всьому СРСР.
У 1964 році Мирослав Скорик створює музику до кінострічки Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” і стає відомим на всю країну.
Параджанов обирав серед кількох кандидатів, але вибрав композитора-початківця, сказавши: “Він правильно відчуває магію гір”. І не помилився. Шедевральний фільм супроводжувався такою ж шедевральною музикою. На хвилі успіху стрічки композитор написав “Гуцульський триптих”, який пролунав на весь світ.
Сучасник Левка Дутківського і Володимира Івасюка, Скорик доклався і до написання музики до фільму “Червона Рута” — першого радянського мюзиклу з Софією Ротару і музикантами “Смерічки”. Ротару виконує у фільмі шлягер Скорика “Намалюй мені ніч”. Найвідоміша його “Мелодія ля-мінор” написана до фільму “Високий перевал” на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.
Фільм 1981 року розповідає про повоєнні роки в Галичині через призму однієї родини. Радянська цензура заборонила показували українських націоналістів з симпатією (що хотів зробити Денисенко). Тому він звернувся до Скорика з проханням написати таку музику до кінострічки, яка могла б “розказати” глядачеві те, чого не можна показати. Уперше твір прозвучав для флейти й фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром.
Вистава “Мойсей” на музику Скорика (2001) — перший в Україні музичний твір, схвалений самим Папою Римським і фінансований Ватиканом.
З цієї нагоди співробітники нотно-музичного відділу презентують ВООКет до дня народження композитора.
Харківська музично-театральна бібліотека продовжує поповнювати свої фонди унікальними виданнями. Цього разу до бібліотеки потрапила збірка віршів «Ехо війни у 36 кадрах» за авторства українського вченого, науковця-матеріалознавця, поета-пісняра та відомого колекціонера українського мистецтва Бориса Гриньова. Чому це видання можна вважати унікальним ми зрозуміли, опинившись 8 лютого 2024 року на презентації цієї книги. Це не просто збірка віршів з ілюстраціями, а повноцінний літературно-художній альбом, створений разом з композитором і фотохудожником Михайлом Некрасовим.
Обличчям до збірки поезій Бориса Гриньова «Ехо війни у 36 кадрах» став український співак та актор EL Кравчук, відомий театральному Харкову, як актор в постановках Андрія Жолдака. Але зі сторінок на нас дивився зовсім інший герой, а ніж ми звикли його сприймати. І це було неочікувано і вражаюче.
З біографією автора та цікавою розповіддю про діяльність його як колекціонера всіх присутніх на відкритті познайомила харківська мистецтвознавиця Марина Конєва. Також під час заходу автор прочитав декілька своїх поетичних творів та розповів про творчу і наукову діяльність під час повномасштабної війни з лютого 2022 року.
Ми раді, що примірник збірки віршів «Ехо війни у 36 кадрах» Бориса Гриньова поповнить фонд нашої бібліотеки.
Видання, передані до бібліотеки, не лише займають своє місце на книжкових полицях, а обов’язково знаходять свого читача. Для нас це дуже важливо. Тому що зараз питання комплектування бібліотечних фондів стоять гостро, кожна книга на вагу золота на жаль. Але зараз у нас справжнє свято, бо ми отримали книжки українською мовою. А від кого – зараз розповім.
Ми дуже вдячні Люкор Дашвар – української письменниці, сценаристки та журналістки, Лауреатки літературної премії «Коронація слова» (2007). Вона подарувала нам 6 книжок. Її гарні, сучасні романи цікавлять наших читачів, користуються у них великим попитом. Дякуємо Люко Дашвар (Ірина Чернова) за підтримку бібліотеки. Спілкуватися з нею було дуже приємно.
Хочу представити вам сучасного українського письменника, белетриста, автора сценаріїв і журналіста Андрія Кокотюху.
Книжки даровані Андрієм Кокотюхою :
Колектив бібліотеки щиро дякує письменникові Андрієві Кокотюсі за безцінний подарунок. Книги, які надійшли, дуже корисні і важливі для наших читачів. Вони поповнять фонд бібліотеки цікавою літературою і будуть використані при підготовці культурно-дозвіллєвих заходів. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю! Дуже дякуємо і бажаємо письменникові нових успіхів, звершення всіх починань і планів, творчої наснаги і натхнення!
Твори Леся Подерв’янського, які отримала бібліотека називаються «Корова приходить опівночі» та «Таинственный Амбал». Лесь – є автором сатиричних п’єс, український художник, прозаїк та драматург. Дуже вдячні йому за книги та сподіваємося на подальшу співпрацю.
Дуже цінним подарунком для нас стало видання відомого харківського краєзнавця і журналіста Андрія Парамонова «Григорій Квітка-Основ’яненко: від Основи до Харкова”. Як розповіли в Фонді Дениса Парамонова, в книзі йдеться про маловідомі факти з життя видатного українського драматурга. Ця книга – справжній подарунок для краєзнавчого фонду бібліотеки. Дякуємо за це!
І наостанок, хочеться відзначити літературний внесок відомого харківського театрознавця, журналіста Юрія Миколайовича Хомайка, який подарував бібліотеці 12 чудових книг. Дуже йому дякуємо!
Імена всіх дарувальників увійдуть до історії бібліотеки. Всі подаровані цінні книги дбайливо зберігатимуться в бібліотеці. Щорічно наша бібліотека отримує дарчі видання від громадських організацій та приватних осіб. Ми висловлюємо велику подяку всім письменникам, краєзнавцям, читачам, які зробили внесок у формування фондів нашої бібліотеки. Велике вам спасибі!
Одинадцятого липня 2023 року в Музично-театральній бібліотеці відбувся чудовий концерт під поетичною назвою «Романс». Це було справжнє свято. Його учасниками стали заслужена артистка України, провідна оперна співачка ХНАТОБ Тамара Гармаш, артист Харківської філармонії Артем Бражник, а за роялем був соліст Харківської філармонії органіст, піаніст-концертмейстер, Лауреат міжнародних конкурсів Станіслав Калінін. Вони разом підготували творчу программу, в якій прозвучали пісні та романси українських і зарубіжних авторів, таких як І. Шамо, О. Білаша, А. Кос-Анатольського, І. Майбороди та інших.
Заслужена артистка України Тамара Гармаш і соліст Артем Бражник співали, як говорять, серцем. Це був спів, що зачаровує, що хочеться нескінчено слухати та слухати. Було приємно поринути в ці пісні, мелодії та перейнятися самими теплими, світлими та піднесеними почуттями до їх чудових виконавців.
А що таке романс? Саме в ньому відображається вся низка ліричних образів і настроїв. Він оспівуєсилу і шляхетність людських почуттів, красу і могутність природи, з якою нерозривно пов’язана людина. Неймовірно співучу мелодію у виконанні солістів неможливо відокремити від фортепіанного супроводу у виконанні Станіслава Калініна, бо разом вони представляють єдине художнє ціле.
Глядачі дякували за велику естетичну насолоду, що дарували їм артисти. Їм дуже пощастило бути на цьому концерті. Тим більше, що сьогодні в місті ще мало працює культурних закладів, де можна насолодитися високим мистецтвом. Як кажуть, і світ від цього становиться краще.
