Автор: mtlib

Ще незвична і тому приваблива для вуха українця назва «медіатека» дуже привабила і мене. Коли мова йде про першу львівську кав’ярню, мені це зрозуміло. А Перша Львівська медіатека – це про що? Що за диво таке з’явилось у Львові?

Тут говорять: «В нас працює перша львівська медіатека». І подають як результат пошуку нестандартної моделі розвитку бібліотеки, рішучий крок в сенсі кардінальних змін і сміливих експериментів. Постає питання: що це таке і чому молодь робить свій вибір саме на користь медіатеки? І це в місті, де рівень конкуренції у сфері дозвілля, достатньо високий? Тоді, мабуть, варто розібратися. І я вирушила в Центральну міську бібліотеку ім. Лесі Українки, що знаходиться на вул. Мулярська, 2а. Саме на її базі і була відкрита Перша Львівська медіатека.

Історична довідка

Поняття «медіатека» вперше почали вживати французи у XX столітті. У ті часи це був далеко не інноваційний інтерактивний простір, а звичайнісіньке сховище оцифрованих книг. Мультимедійні центри з Франції поступово перекинулися та виникли в інших країнах. Так, Польща підхопила таку ініціативу швидко й активно.

Одна з потужних медіатек є у Вроцлаві. За статистикою керівників медіатек, найбільше відвідувачів — віком від 25 до 44 років.

У медіатеці у Вроцлаві є великий каталог DVD, музичних компакт-дисків, аудіокниг, настільних ігор та електронних освітніх програм.

Цікавою особливістю Вроцлавської медіатеки є сучасний характер інтер’єру. Медіатека у Вроцлаві не втратила і первинної «бібліотечної» місії — тут можна «орендувати» диски й інші електронні ресурси для перегляду та читання. Усе працює за принципом звичайнісінької бібліотеки.

У США мультимедійні центри повинні бути не лише кожного університету, а й школи. Тут студенти навчаються, влаштовують дебати, тощо. Особливість таких місць у Штатах — інтернаціональні клуби. Бувають медіатеки, де дні тижня розподіляються між різними клубами.

Мультимедійні осередки з’являються і на пострадянському просторі. Один із чудових прикладів — медіатека у Тбілісі (Грузія). Вона розташувалась у красивій парковій зоні. Особливість дизайну Тбіліської медіатеки — її скляна будівля.

Збираючись відвідати медіатеку, я уявляла собі побачити щось неймовірне. Але я не побачила відремонтоване до лоску приміщення або безкрайні стелажі з CD- та DVD-дисками (медіаколекція першої української медіатеки дуже скромна за європейськими мірками). Але не спешить робити висновки. Розповідаю.

Початок

Проєкт, що давно й успішно реалізують на Заході, їхній досвід вирішили перейняти й львів’яни.

Ідея створити Першу Львівську Медіатеку пішла від директора Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки Любові Цяпало, яка надихнулася досвідом Вроцлавської медіатеки у Польщі. Ініціативу підтримало управління культури міської ради Львова.

Проект став можливим завдяки спільним зусиллям Львівської міської ради, відомого у Львові німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ і програми «Бібліоміст». Мерія міста виділила 450 тисяч гривень.

Був зроблен ремонт приміщення і закуплено техніку для медіатеки. Від появи задуму до відкриття медіатеки минуло чотири роки. При цьому активні роботи – ремонт, розроблення стратегії її розвитку тривали протягом року.

Схема і дизайн простору

Першу львівську медіатеку складають чотири кімнати. Медіахол – найбільша серед них. Саме тут розмістили столи з комп’ютерами й шафи з книгами, періодикою, дисками. Тут і місця для читання, прослуховування того, що представлено на полицях.

Великі білі стіни найбільшої зали дозволяють експонувати на них художні роботи. Це такий ще одночасно виставковий зал.

Львівська медіатека наразі поділена на три приміщення. Це традиційний медіахол, де проводитимуть презентації та зустрічі, ще одна кімнатка — клуб настільних ігор і місце для курсів іноземних мов, і нарешті кіноплоща, де проходитимуть покази кіно, презентації медіа- та арт-проектів. Також тут планують відкрити звукозаписувальну студію.

Дизайн інтер’єру розробляли архітектори Богдан Прохаський та Анатолій Нємцов. Вони ж створили і дизайн меблів. У процесі інтер’єр доповнюється тими ж кріслами-подушками, які дуже подобаються відвідувачам.

Технічне начиння медіатеки — комп’ютерна техніка, домашній кінотеатр та ігрова консоль Х-boх. Що ж стосується фонду медіатеки, то він невелчкий і наразі нараховує більше 300 книжок, 700 дисків та 10 найменувань періодичних видань.

Особливих умов щодо користування медіатекою немає. Відвідування простору є безкоштовним і завітати сюди можуть всі охочі.

Найбільше серед відвідувачів закладу – це молоді люди, хоча багато також дітей, чию увагу передовсім привертають комп’ютери та ігрова консоль. Заходять до бібліотеки й літні люди, для яких організовують безкоштовні курси комп’ютерної грамотності. Серед пропозицій медіатеки є також можливість випити чаю або кави.

Щодо забезпеченням доступу до медіатеки людей із особливими потребами, то проєктом вони теж передбачені й робота над ними триває. Біля одного зі входів до бібліотеки є спеціальний заїзд, а начитування аудіокниг – ще один із запланованих заходів для людей з особливими потребами.

Акції

Охочих щось організувати в цьому просторі вистачає ще на три медіатеки. Серед тих акцій, які проходять зараз є перегляди фільмів, поетичні читання, бізнес-тренінги, заняття з іноземних мов, історії театру тощо. Їх постійними партнерами є кіноклуб Silentium, Львівська школа джазу та сучасної музики, клуб настільних ігор та інші. Щодо міжнародної співпраці, то наразі медіа тека контактує з партнерами з Польщі.

Ну що можно сказати? Бібліотека, виявляється, живий організм і він змінюється. І який буде існувати будь-де і у будь-якій формі.

Так що ж таке Перша Львівська медіатека? Медіатека — це коли поряд з традиційними бібліотечними послугами надаються послуги Інтернет, електронні носії інформації, електронні книги, інтерактивні програми вивчення іноземних мов і комп’ютерних технологій, програми дитячого розвитку, комп’ютерні курси, музичну студію, кінозал, дискусійні клуби, тренінги і гуртки для усіх членів родини. Виходить, що бібліотеки почали впливати на наше життя? Саме так.

Унікальність даного проєкту в тому, що тут поєднані бібліотечні ресурси, бібліотечний фонд центральної бібліотеки з новітніми інформаційними технологіями.

Якщо в цілому розглядати медіатеку як явище, то сучасна медіатека включає грандіозне скупчення мультимедійних файлів на різній технічній апаратурі, змогу працювати як на комп’ютері, так і зі звичайними книжками, використовувати в роботі диски, великі екрани й інші інноваційні технології.

«Соціальна», можливість медіатек — це їх мультифункціональність. У таких приміщеннях проводять дискусійні клуби, кінопокази, літературні вечори, засідають мовні клуби. Це місця, де збираються люди, аби попрацювати як самостійно, так і в колективі. Ідеальний варіант для студента, бізнес-працівника й простого фрілансера.

Існує тлумачення концепції медіатеки як «третього місця» (місця між роботою і домом), тобто комфортного і сучасного публічного простору для спілкування, навчання, реалізації ідей, якісного відпочинку і дозвілля.

Приміщення медіатек у світі здебільшого нагадує штаб-квартири бізнес-компаній: це просторі кімнати, модерний дизайн і мінімум меблів. Використовують лише найпотрібніші речі.

Плюс медіатеки ще й у тому, що тут не доведеться платити за час, проведений там, як це буває у звичайних коворкінг-центрах. Це громадське місце з безоплатним доступом. Достатньо виробити особисту картку, інколи з одноразовим внеском. Принцип дії медіатек дуже нагадує звичайні бібліотеки.

 І в кінці. Не важливо, що тут є сьогодні, значно важливіше, що тут буде завтра. Все глобально змінюється. Треба, щоб сьогодні людина, яка зайде в медіатеку, знайшла і книжку до дшуі, і можливість попрацювати на комп’ютері, і пограти в різні ігри. І все це є також бібліотека, але вже сучасна, модерна. Хотілось, щоб таких медіатек було якомога більше. Щоб сюди стояла черга.

Фундатори ідеї наводять статистику: діяльність сучасної бібліотеки у великому місті зменшує негативні прояви поведінки у громаді на 60 %.

Відтак сучасні тренди — це не лише модні кафе і креативні простори, а й медіатеки. Можливо в майбутньому саме вони замінять звичайні бібліотеки  (як варіант) і стануть улюбленим місцем, де будуть формуватися багато яскравих особистостей.

“Якщо у тебе є сад і бібліотека, то у тебе є все, що тобі потрібно”

                                                                                           Марк Туллій Цицерон:

Бібліотека Сад! Назва креативна, філософська і дуже поетична…Вирощування саду для українців – не просто важка та будена праця, а насамперед творча, з поглядом у майбутнє. Це не тільки дерева, що ростуть поруч. Це щось більше та вагоміше, а саме, сад філософії, сад єднання, сад надбання та зрештою передання народних традицій молодому поколінню. І це формування нової етики взаємодії людини та довкілля в умовах новітнього та інформаційного суспільства.

Але достатньо філософії. Запрошую відвідати Бібліотеку Сад і все побачити на власні очі. Бібліотека Сад – це філія №31 Централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Львова. Отримала свою назву завдяки зеленому подвір’ю та великому ясеню, що росте при дорозі та для багатьох мешканців є впізнаваним ознакуванням бібліотеки.

Вона стала центром мікрорайону Кам’янка, куди приходять діти, молодь і дорослі. Колись бібліотека була набагато меншою (одна маленька кімната) та дуже занедбаною. Як було раніше і як є сьогодні – дуже велика різниця. Зараз тут затишно як в саду, співають птахи, особлива атмосфера і все тішить око. В ньому багато молодої порослі – дівчат та хлопчиків, що знаходяться тут цілими днями з ранку і до вечора. Напитуються знаннями, ростуть гармонійними та натхненними, пускаючи своє коріння.

Відтепер ця локація живе з ранку до вечора. Люди приходять сюди спілкуватись, читати книжки, слухати лекції, пити каву/чай. У цій бібліотеці немає розмежування, як у всіх звичних бібліотеках. Цей бібліотечний простір чітко розділений по функціоналу. Тепер тут більше простору, забрані всі книгосховища, щоб відвідувачі мали доступ до всіх книг. В мікрорайоні під назвою Кам’янка, повинна була з’явитися бібліотека саме під назвою Сад, приязне, цікаве та актуальне місце, комфортне для навчання та відпочинку.

Невеличка довідка. Загалом у Львові є 40 бібліотек. Бібліотека Сад вже 21 з тих, які капітально відремонтовані. Попереду ще 19. Крок за кроком йде робота для осучаснення їх усіх. До кінця року планується відкриття ще 2-х оновлених бібліотек.

Додамо, на ремонт бібліотеки з міського бюджету Львова було використано 3 560 227 гр.

Оновлена бібліотека – це трирівневий простір, де на першому поверсі – зручний лекторій із можливостями кінозалу та театральних репетицій і виступів. Водночас поруч розташована кухня (показник часу). На другому – два читальних зали із можливістю коворкінгу, спільної роботи, проведення навчань та воркшопів. Мансарду бібліотеки облаштовано під зону для відпочинку як дітей, так і дорослих.

Крім цього, тут відійшли від письмових формулярів і поступово запроваджують електрону реєстрацію відвідувачів. Сьогодні це впроваджує далеко не кожна бібліотека країни. Цікавинкою були і є кінопокази в саду на вулиці перед бібліотекою, під назвою «Кіно на газоні». Окрім того, бібліотека є чи не єдиною, що має внутрішній тихий дворик де розташувався сад.

Головний персонаж бібліотеки, який оселився тут – голуб Ромка! Він існує і як реальна птаха і як символ закладу. А насправді, голуби на цьому просторі часті гості. Як персонаж, голуб — це простий, позитивний образ, який легко зчитується та всім знайомий. Він привертає увагу та інтригує. Тому вся комунікація бібліотеки обіграна навколо цього персонажа.  Він є промоутером цілого простору та популяризатором читання. Голуб Ромко інформує про події бібліотеки у соціальних мережах на кожен місяць вперед, залучає до співпраці молодіжні організації, ділиться книжковими новинками бібліотеки та веде медіа комунікацію із відвідувачами.

Найбільше мене вразив третій поверх бібліотеки. Мансарда – це простір для відпочинку. Але тільки для відпочинку? Ні, беріть ширше. По-перше, я й сама приходила б сюди провести час у затишному куточку, по-друге, й друзів запросила б із задоволенням. Комусь тут призначити зустріч – запросто, випити каву у приємній обстановці – нема питання, побути на єдиній – легко, поспілкуватися чи почитати – залюбки. Трьома словами – доступно, приємно та гідно. І так ще, на жаль,не скрізь. Мені не дуже цікавила внутрішня робота цієї бібліотеки та інших. Вони завжди проводять багато різного: лекції, тренінги, дискусії, майстер-класи, тощо. В цьому не має сумнівів. Мені цікавили можливості, нові функції бібліотеки, як вони змінюються відповідно дня сьогоднішнього і як вони формують відповідне комунікаційне середовище, якщо науковою мовою.  І в кінці, як підсумок, я раділа від того, що бібліотеки об’єднують людей, дають можливість спілкуватися, відпочивати, бути в курсі подій, дізнаватися багато нового, цікавого, знайти друзів, однодумців, пропонують багато корисного, про що ми навіть і не здогадуємося. Бо від цього залежить якість і повнота нашого життя. І мене це дуже вражає.

Так склалося природно, що наступною бібліотекою, яку я відвідала у місті Львові теж була дитяча бібліотека – філія. Чому так? Нічого дивного. Спрацювала рекомендація попередньої колеги, яка запропонувала мені побачити незвичайний, сучасний, продуманий в усіх відношеннях заклад. Ще й на таксі відвезла, тобто передала з рук до рук. Враження не змусили на себе чекати.

Перше, що здивувало, це будівля, в якій знаходиться бібліотека. Неодмінно пам’ятник архітектури ХІХ століття, одна з найстаріших будівель Львова. А ось що там було раніше – розповідаю. Під №175 у 1890-х роках збудували симпатичну двоповерхову кам’яничку зі стрільчастою вежею і рельєфними медалями між вікнами другого поверху. Колись тут розташовувалася ні, не фабрика кондитерських виробів чи виготовлення ялинкових іграшок, і навіть не друкарня на найгірший кінець, а увага – адміністрація фабрики горілок, рому, лікерів та оцту і дистиляції спирту фірми «Штадтфельд і Спілка». Це так звані попередники. Над вікнами другого поверху можна помітити вензель «SG» – «Сальо Гольдфрухт» – такою була назва цього закладу. Згодом на цьому місті функціонувала консервна фабрика Рюккера.

Тепер на першому поверсі будинку розташована філія №27 Львівської центральної міської дитячої бібліотеки м. Львова. А очолює її завідувачка Наталія Семчук, дуже чуйна людина, яка не байдужа до людей, з любов’ю та відданістю відноситься до своєї справи. Сюди варто приїхати не тільки заради книг, тим більше, що сучасна бібліотека давно перестала бути виключно «храмом знань». Вона вже інша. І в цьому я мала можливість ще раз переконатися. Тут є все, щоб почувати себе насамперед як вдома (ключове слово «вдома»): можна поспілкуватись з друзями, вчасно поїсти чи випити кави (є своя кухня), зробити уроки, попрацювати на комп’ютері. Діти приходять сюди пограти, почитати, розташувавшись у м’якому комфортному кріслі, прийняти участь у заходах (а тут їх багато різних та цікавих), порадитись з бібліотекарем, інше. І вже в останню чергу вибрати книги для домашнього читання. Їм тут ЦІКАВО! Для них бібліотекар є та людина, на яку можна покластись, коли потрібна допомога, з ким можна обговорити особисте, бо до них є довіра. І це дуже важливо, тому що і діти, і дорослі завжди йдуть туди, де їх люблять та чекають. Також сучасний затишний інтер’єр бібліотеки дає можливість використовувати її як локацію для зйомок телепередач, для презентацій різноманітних проєктів, започаткованих партнерами – громадськими організаціями.

Ще один важливий додаток. Наслідком співпраці з громадськими організаціями стало внесення бібліотеки до туристичного маршруту у мобільному додатку із доповненою реальністю «Підзамче. Нарешті». Біля входу у бібліотеку розміщена точка маршруту, що позначена наземною табличкою №5. Як кажуть, милості просимо!

Справді, цей заклад включає в себе простір навчання, простір натхнення, місце зустрічі та дозвілля. Його можна порівняти з п’ятизірковим готелем: чудові апартаменти, ввічливий та кваліфікований персонал, професійне обслуговування, великий вибір книг, цікаві дослідницькі та розважальні заходи. Одним словом – все увімкнено! І це вражає.

Наприкінці скажу – далі буде.