Місяць: Серпень 2022

В рамках діяльності книжкового клубу «Літературна скарбничка» та проєкту «Різнобарвна Україна» 02 07 2022 року відбувся дистанційний книжковий огляд з роботами видатного художника-ілюстратора, майстра української книжкової графіки, відомого не тільки в Україні, а й далеко за її межами Владислава Єрка, та лекція-бесіда присвячена цьому митцю.

Художник святкує у липні свій ювілей (народився він 1962 року в Києві), і за свій творчий шлях зробив сотні чудових робіт які захоплюють як самостійні твори і тим більш як книжкове оформлення. Колеги називають його найкращим у своєму професійному цеху, а видавці пишаються тим, що він працює саме з ними.

У книжковій графіці цей художник працює з 1989 року. Ілюстрував твори Вільяма Шекспіра, Джонатана Свіфта, Ернста Теодора Гофмана, Льюїса Керрола, Германа Гессе, Умберто Еко, Карло Кастанеди, Пауло Коельо, Річарда Баха, українські народні казки та багатьох інших авторів. Найкращі книжки оформив у знаному в Україні видавництві «Абабагаламага».

Розповісти про художника мотивувало ще і те, що Владислав Єрко — не публічна людина, він навіть працює вдома, не відволікаючись на окрему майстерню. Стилістику цього автора ілюстрацій також можна одразу впізнати.  У Владислава Єрка в ілюстраціях навіть до дитячих книг багато символічних, філософських речей. Тому його ілюстрації можна з зацікавленням розглядати у будь-якому віці і робити кожен раз мистецькі відкриття. Перевірте це і ви, ознайомившись з нашим оглядом за посиланням.  Матеріал до заходу підготувала та провела методистка Ніка Хворостенко.

Харківська музично-театральна бібліотека 14 липня 2022 року презентувала виставку-огляд в рамках діяльності проєкту «Різнобарвна Україна», присвячену видатному українському художнику та педагогу Василю Забашті. У липні виповнюється 104 роки від дня народження художника.

Народився і виріс художник на Харківщині, початкову мистецьку освіту здобув у нашому місті.  В 1937—1939 роках навчався в Харківському художньому училищі (нині Харківський фаховий вищий художній коледж), та після війни Навчався в 1946—1947 — у Харківському художньому інституті (нині Харківська державна академія дизайну та мистецтв). Але  потім переїхав до столиці і закінчив Київський художній інститут (1947-1951) та аспірантуру Академії мистецтв (1952-1955). Проходив аспірантуру під керівництвом Володимира  Костецького.

Василь Забашта належить до плеяди вітчизняних художників другої половини ХХ — початку ХХІ століття з чітко окресленою самобутністю духовної та мистецької постави. Як викладач присвятив своє життя вихованню нового покоління митців у Київському державному художньому інституті (нині це Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де працював завідувачем кафедри, деканом, професором, а з 1993 року – керівником відновленої майстерні пейзажного живопису.

Художник пішов із життя у 2016 році на 97-му році життя. Але ще у 93 роки він самостійно організовував свою персональну виставку! Більше фактів про Василя Забашту ви дізнаєтесь, ознайомившись з виставкою-оглядом за посиланням. Матеріал до заходу підготувала та провела методистка Ніка Хворостенко.

Харківська музично-театральна бібліотека презентує огляд-реквієм присвячений українській піаністці та педагогу Тетяні Борисівні Вєркіній. 4 липня 2022 року пішла з життя почесна харків’янка, музикантка, громадська діячка, ректорка Харківського національного університету мистецтв у 2003-2020 роках Тетяна Вєркіна. Їй було 75 років. Про смерть Тетяни Вєркіної повідомили у прес-службі Харківської міськради та на сторінках Національного університету мистецтв.

Тетяна Вєркіна народилась 18 вересня 1946 року у Харкові. Вона була донькою радянського вченого-фізика, академіка, засновника та директора Фізико-технічного інституту низьких температур Бориса Вєркіна. Все своє життя пов’язала з музикою, яка увійшла в її життя ще з дитинства.

У 1964 Тетяна Вєркіна закінчила Харківську середню спеціальну музичну школу-інтернат по класу Ніни Гольдінгер. По закінченню музичної школи вона вступає до тоді ще інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського до класу В. Захарченка. І у 1969році успішно закінчила нашу консерваторію та отримала цікаві пропозиції як роботи так і продовжити навчання. У 1976 Тетяна Вєркіна закінчила ассистентуру-стажування в Московській консерваторії під керівництвом Є. В. Малініна.

З 1969 починає викладати в Харківскому інституті (університеті) мистецтв ім. І. П. Котляревського (з 1988 вже в якості доцента, з 1997 професора, а з 2003 ректора). Була також завідувачкою кафедри спеціального фортепіано. Одночасно з викладанням у консерваторії приймає пропозицію від свого першого місця навчання і паралельно викладає багато років у Харківській спеціалізованій музичній школі-інтернаті (зараз Харківський державний музичний ліцей).

Навіть будучи ректором університету не припиняла педагогічної діяльності. Клас Т. Вєркіної як викладача та багаторічного завідувача кафедри закінчила велика кількість талановитих піаністів — лауреатів міжнародних і національних конкурсів, фестивалів, які зараз розвивають і прославляють національну фортепіанну школу як у Харкові, в Україні, так і далеко за її межами — Латвії, Німеччині, США, Швеції, Ізраїлі, Голландії та інших країнах.

Попри всю свою зайнятість концертувала як піаністка та співачка, виступала і соло, і в ансамблі,і з оркестром, має фондові записи. Вона також писала теоретичні матеріали як науковець. В нашому огляді ми зібрали приклади її виступів, цікаві факти з життя та згадали матеріали пов’язані з постаттю Тетяни Вєркіної. Ознайомитись з заходом ви можете за посиланням.

Матеріал до заходу підготувала та провела методистка Ніка Хворостенко.

Мистецтво писанкарства поширене не лише як українська традиція, а у багатьох народів світу. З розписними та фарбованими яйцями пов’язано безліч легенд, повір’їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів. Про все це можна прочитати на сторінках багатьох видань та наукових праць, з деякими з них знайомить наш книжковий огляд, створений в рамках діяльності проєкту «Різнобарвна Україна».

Знаною для багатьох, хто цікавиться темою писанкарства не лише практично, а й теоретично, є знаменита монографія етнографа та фольклориста М.  Сумцова. Учений описує символіку писанок і писанкарське приладдя, наводить народні назви писанок та елементів орнаментів. Цінними для дослідників та майстрів є бібліографічні посилання, наведені в тексті монографії.

З постаттю М. Сумцова пов’язане ще одне цікаве видання, а саме «Історія колекції писанок Харківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова». Видання присвячено 25-річчю діяльності Харківського клубу писанкарства імені А.П.Овчаренко. До наукового обігу вперше введено реконструкцію писанок із відомої колекції М.Ф.Сумцова, що знаходиться у зібранні Харківського історичного музею. Значний ілюстративний матеріал альбому доповнено науково-популярними статтями музеєзнавців, істориків мистецтва, культурологів, писанкарів. Розглянуто семантику та символіку, регіональні особливості писанок Слобожанщини. Видання призначено для всіх, зацікавлених у вивченні історії нашого краю та народного мистецтва, а керівники гуртків писанкарства разом з учнями зможуть відтворити писанки наших предків.

Матеріал до заходу підготувала та провела методистка Ніка Хворостенко. Вона також доповнила його своїми практичними коментарями та порадами. Тож зверніть на це увагу, це може бути корисно!

У воєнному світі так мало поетичного. Але в наших серцях поезія має бути присутня. І для натхнення словом ми вирішили зробити це саме в форматі аудіо-підкастів, не перегружаючи глядача візуальними ефектами.

Починаючи цикл поезії, було вирішено одразу зупинитись на перетині двох століть (ХХ та ХХІ). А питання з кого почати –  взагалі не розглядалося, бо є творчість Ліни Костенко. Матеріал її авторства, з яким вам доведеться стикнутися у першій частині циклу «Почути поезію» обрано зі збірки «Мадонна перехресть».

У альбомі (бо це не просто книга, а ще й з багатим ілюстративним матеріалом-присвятою дочці Ліни Василівни «Мадонні перехресть», де надруковано нові і раніше не публіковані поезії різних років (датування під кожним текстом допомагає дослідити цей аспект), авторка і далі розробляє той тематично-проблемний блок, що окреслився у попередній збірці «Річка Геракліта». Це, крім звичних пейзажної, філософської і любовної лірики, також присутня екологічна проблематика (лісові пожежі, зникнення цілих видів тварин чи забруднення океанів) і важлива для самої авторки тема Чорнобиля (навіть додано вже рефлексії над трагедією на Фукусімі). У цій збірці немов на перехресті доріг життя, є час для роздумів, осмислення минулого, сьогодення й майбутнього.

Одним з найцікавіших творів є вірш про іграшкового слона. У книжці його доповнює зворушливе фото Ліни Василівни з тим-таки слоном. До речі, фотографії з сімейного альбому авторки (де вона і її рідні зафіксовані у різні роки життя) є дуже вдалим додатком до книжки, — вони створюють візуальний аспект отого затишного особистого світу, що протистоїть «хижій сучасності». Але вирішить самі що вам більше сподобається.

Матеріал до заходу підготувала та читала для вас методистка Ніка Хворостенко.

8 травня 1917 року народився український художник театру, педагог багатьох талановитих майстрів сучасної сценографії Данило Лідер. Ми вирішили зробити огляд його творчого та мистецького шляху.

Данило Лідер став легендою серед театрального простору нашої держави та його слава і творчий доробок не обмежуються лише Україною. Він був майстром з впізнаваним стилем, мальовничі декорації (які при його початку творчого шляху переважали у загальному оформленні вистав) або побутові (коли режисер з акторами грали майже у «вигородках», залишаючи лише найнеобхідніше) його не цікавили, він будував просторово-об’ємний театр, театр метафори, символу.

Данило Лідер завжди вважав, що оформлення має бути не просто фоном, а певним дієвим героєм вистави і саме це його твердження заклало початок нового періоду української сценографії – періоду дієвої сценографії. Знакова постановка «Ярослава Мудрого» І. Кочерги у Театрі ім. І. Франка (1970, реж. – Б. Мешкіс) ознаменувала ці зміни.

Творче мислення Д.Лідера синтезує типовий для європейця абстрактно-логічний спосіб відшукування образу з притаманним східному розуму інтуїтивно-евристичним досвідом у знаходженні рішень. Холодний досвід розуму в поєднанні з нескаламученою дитячою інтуїтивністю – одна із загадок особистості Д. Лідера.

Данило Лідер викладав в Київському державному художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) з 1975 по 1980 рік, а пізніше, у 1990 рр. відкрив власну студію.

Про свій педагогічний шлях він зазначав: «Процес виховання театрального художника, як, в принципі, і художника взагалі, на мій погляд, вміщує в собі два принципових моменти: формування особистості – творчої, людської, громадянської, і оволодіння професією – комплексом знань, навичок, і майстерності, необхідних для роботи в театрі». Нині сформувалася справжня «школа Лідера». Його учні сьогодні є потужним ядром української сценографії.

Про все це більш докладніше дивіться в нашій лекції. Матеріал до заходу підготувала та провела методистка Ніка Хворостенко.

З творчістю музиканта Дениса Карачевцева наша бібліотека знайомить давно, ми пишаємось і цінуємо співпрацю з ним в рамках як діяльності авторського проєкту «Аkustikos library», так і у інших заходах нашої бібліотеки. І ми були не здивовані тим, що цей митець одним з перших відкликнувся реакцією на складні воєнні події в нашій державі.

Він розпочав серію виступів, локаціями до яких став поранений війною Харків. Таким чином музикант висловлює підтримку жителям міста та хоче зібрати кошти на допомогу людям. Попри можливості виїхати за кордон (бо його гастрольна діяльність навіть попри ковідні обмеження була розписана набагато вперед з виступами як в Україні так і в інших країнах), віолончеліст вирішив залишитися в рідному місті.

Початковим виступом воєнного часу став запис, коли він виконав фрагменти сюїти Баха біля зруйнованої будівлі обласного управління Національної поліції. Друг Дениса Карачевцева, фотограф Олександр Осипов записує вуличні виступи музиканта на відео для подальшого розповсюдження цього контенту.

У засобах масової інформації його виступи неодноразово висвітлювались, особливо популярним матеріалом є виступ 21 березня 2022 року Дениса Карачевцева, коли він виконав на віолончелі гімн України біля пошкодженої будівлі Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського.

На іншому популярному у мережі відео, розміщеному Денисом Карачевцевим 1 квітня 2022 року, музикант грає на віолончелі на баскетбольному майданчику школи №134. (Це той самий навчальний заклад нашого міста, що згорів повністю 27 лютого 2022 року, коли невелика група російських військових прорвалася до Харкова і частина з них зайняла навчальний заклад. У результаті бою виникла пожежа, кількох загарбників узяли в полон, решта загинули).

Про все це і не тільки ви дізнаєтесь з нашого дистанційного заходу, що підготувала для вас методистка Ніка Хворостенко. Слідкуйте за матеріалами з сайту.