15 лютого 2022 року в рамках проєктів «Різнобарвна Україна» та засідання театральної секції книжкового клубу «Літературна скарбничка» була проведена лекція-огляд кращих постановок творів Лесі Українки в державних та недержавних театрах України. Цей захід є присвятою до дня народження української письменниці.

25 лютого минулого року Ларисі Петрівні Косач (більш відомої під своїм літературним псевдонімом Леся Українка) виповнилось 150 років з дня народження. Вона народилася 1871 року у містечку Новограді-Волинському та стала для української культури потужним духовним світочом з моменту своєї появи у мистецькому світі. ЇЇ образний світ глибоко вкоренився у свідомість кожного, хто вважає себе українцем і, безсумнівно, продовжує так чи інакше впливати на формування переконань наступних поколінь.

Леся Українка – це особистість, інтерес до якої ніколи не ослабне, тому існує розмаїтий за відтінками спектр інтерпретацій її поглядів, особистісних оцінок та інтимних почуттів. Це стосується і її творчого доробку та інсценізацій творів Лесі Українки.

Серед згаданих постановок особливе зацікавлення було від ретроспекції за творами «Лісова пісня» та «Кам’яний господар». Серед згаданих вистав були і постановки у нашому місті, а також Києві, Чернігові, Херсоні, Львові та інших. Окрім драматичних вистав були згадані і спектаклі інших форм, зокрема приклади постановок у театрі ляльок. Особливо запам’ятався глядачу показ світлин і розповідь про «Ліову пісню» від театру ляльок «БАВКА». Цей твір у виконанні закарпатських лялькарів звучить як поема екстазу. Саме тут розгортається дія, навіть більш влучно сказати – дійство. Магнетичне, захопливе і попри широку відомість твору Лесі Українки – непередбачуване. Зовсім по новому, без хрестоматійної театральщини звучить текст геніального твору, красивої трагічної лісової казки про те, як цариця ліса Мавка покохала простого селянина. Колектив театру  презентував цю постановку на багатьох фестивалях. Так у 2010 році в місті Ужгороді було нагороджено дипломом «За кращу жіночу роль» актрису театру Наталію Орєшнікову на ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010». Вони ставали дипломантами Всеукраїнського фестивалю «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (м. Львів, Україна, 2011) та у Всеукраїнському фестивалі вистав за п’єсами Лесі Українки (м. Луцьк, 2011), було отримано Диплом лауреата премії ЛМВ НСТД України «Галицька Мельпомена».

Підсумком заходу, де можна було дізнатись і про біографію, і про творчість та про сприйняття світом театру драматургії Лесі Українки стало зачитування слів зі статті Леся Степановича Танюка «Жанна д’Арк української поезії» (саму статтю ви можете знайти у другому томі його споминів «Слово. Театр. Життя.» у відділі мистецтв на художньої літератури нашої бібліотеки), що дуже зворушило усіх присутніх: «Життя Лесі Українки трагедійне і величне; як у краплині води відбилися в ній всі суперечності доби. Важка недуга вразила її; що нестерпніше ставало жити, то нездоланнішим був дух протесту. Приречена постійно жити далеко від рідного краю в місцях, як могли сприяти її зціленню, Леся Українка помислами своїми й надіями завжди була з Україною… Яскраво національний талант, вона виплеснула свій щедрий дар за межі своєї нації, збагативши велику культуру століття українською народною образністю, українським світобаченням та поетикою. Вириваючись із цупких обіймів свого скаліченого часу, поетеса йшла до цільності, міфологічної свідомості, творила особистість гармонійну, і здоровою душею та ясною думкою…Вдивіться в сьогоднішню українську літературу. Вслухайтесь у напружені ритми Івана Драча. У громадянську пристрасть Ліни Костенко. У пронизливу емоційність Миколи Вінграновського. У такий природний інтелектуалізм Василя Стуса. Почитайте вірші наймолодших… І ви побачите, Що Леся Українка – це не тільки вчора української поезії. Це її сьогодні. Це її завтра»

Захід проводила методистка Ніка Хворостенко.