20 липня 2021 року відбувся захід-присвята пам’яті українського драматурга, поетеси, прозаїка, журналістки, лауреатки міжнародних конкурсів і премій у галузі театрального мистецтва Анни Яблонської. Ця подія проводилась в форматі проєкту «Різнобарвна Україна». Лекція відбулась у день народження авторки, і окрім біографічного огляду, була насичена цікавими матеріалами про сценічні вирішення її творів у різних театральних колективах України та світу.

Анна Яблонська у пам’яті тих, хто цікавиться сучасним театральним процесом назавжди залишиться 29 річною та сповненою життєвих та творчих сил жінкою, чий мистецький талант ще не було вичерпано.  Вона загинула 24 січня 2011 року в результаті підриву бомби терористом-смертником у залі міжнародних прильотів аеропорту «Домодєдово». Анна, прибувши до Москви для отримання премії «Особиста справа-2010», присудженої їй журналом «Мистецтво кіно» за п’єсу «Язичники», загинула разом ще 36 особами, постраждалими виявилось 169 пасажирів. Після загибелі Анни залишилася сиротою її трирічна дочка Марійка. Зараз дочку виховує чоловік Анни Артем Машутін.

Під час заходу усі присутні більш докладніше дізнались про долю драматурга. Побачили матеріали про кімнату-музей пам’яті, що було створено у рідній школі Анни. Він присвячений її життю і творчості, має в своєму фонді речі з її особистого архіву та зберігає власне той самий диплом «Особистої справи-2010», що був вручений посмертно та переданий через батьків.

Більшість матеріалів, що було показано про життєвий шлях Анни Яблонської було зібрано завдяки невпинній праці батька Анни – журналіста, фейлетоніста Григорія Еммануїлович Яблонського. Саме завдяки батьку світ побачило зібрання творів Анни під назвою «Театр та життя». Також завдяки батьку з’явилась можливість дізнатись про вихід книжки ««New Drama – Performance, Politics and Protest in Russia, Ukraine and Belarus» від асистента-професора Моллі Блессінг, що викладає В Університеті штату Кентуккі і мешкає у Лексінгтоні (США).

З раннього дитинства на здатності Ані звернули увагу в школі. Так, ще навесні 1996 року у Анни Яблонської виходить перша книжка – «Всі зірки». У старших гімназійних класах вона вже визнаний лідер творчого життя: живе з покликанням поета і об’єднує усю творчо обдаровану молодь. Створює з ними театралізовані заходи, пише і ставить власні п’єси. Анна також займалася у театрі-студії «Тур де Форс» (керівник – Наталія Князева), там звучали зі сцени її вірші, ставилися написані нею п’єси, а сама вона спробувала себе у якості актриси.

П’єси А.Г. Яблонської – щось на межі між жорсткою драмою і неосентіменталізмом. В її творчості цікаво спостерігати заломлення фантазії в зображенні реальних прототипів. Відомий театрознавець Павло Руднєв називає Яблонську однією з найважливіших представниць жіночої лінії в новій драмі. Ця ж думка розвивається і в іншій його рецензії: «у нас сьогодні дуже сильна жіноча гілка сучасної п’єси, і це дуже жорстка, несентиментальна її частина, і Аня була натхненником, лідером цієї гілки». На квітень 2011 року, до якого вона не дожила декілька місяців, планувалася постановка однієї з вистав Анни Яблонської у англійському театрі Royal Court. Приїхавши в зв’язку з цим в липні 2010 року в Лондон, вона відвідала близько 20 вистав у різних театрах, включаючи Національний театр і Old Vic. На відкритому читанні своєї п’єси в Royal Court вона зустрічалася з відомими світу авторами, як англійський драматург, актор і журналіст Марк Равенхілл, англійський драматург і перекладач, один з найбільш затребуваних представників «постдраматіческого театру» Девід Хейр, письменник Мартін Крімп, а пізніше мала особисту зустріч і з британським драматургом, відомою тим, що драматизує зловживання владою, використовує ненатуралістичні прийоми і досліджує сексуальну політику і феміністські теми – Керіл Черч.

Окрім біографічної розповіді гості заходу мали змогу ознайомитись з афішами, світлинами та уривками з вистав за п’єсами Яблонської. Звичайно, що розглянути усі сценічні вирішення її творів у різних театральних колективах по всьому світу в рамках одного заходу було неможливо, тому було обрано найбільш доступі для ознайомлення. Так, було ретельно досліджено виставу за п’єсою «Лодочник» Харківського недержавного авторського театру «Котелок», заснованого Володимиром Микитовичем Гориславцем. Режисери вистави: Олена Апчел та Марія Мостова. Розповідалось про постановку вистави «Язичники» Харківського академічного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка від режисера Олега Русова. Цей твір було також поставлено у Одеському академічному музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Хоча у репертуарі виставу було вказано під назвою «Терористи». Режисер-постановник Сергій Проскурня назвав цю подію поверненням Анни Яблонської до Одеси. У цьому ж театрі декількома роками пізніше головний режисер Ігор Равицький поставив виставу “Сімейні сцени”, що й дотепер є у репертуарі театру. Окрім постановок у державних колективах Харкова, Одеси, Києва було розглянуто постановку тексту «Язичників» на сцені Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка та ряд вистав у недержавних театрах України. Розглянуто було постановки і у інших країнах. Так, Челябінський театр «Манекен» ледь не єдиний колектив, де було не тільки поставлено, але і нині залишається у репертуарі вистава за п’єсою Ганни Яблонської “Чацький-Камчатський”.