В 2005 році музиканту Ігорю Шаповалову було присвоєно звання народного артиста України. В 2006 він став Лауреатом Реґіонального рейтинга «Харків’янин року», а в 2009 році отримав подяку від Президента України.

За більш ніж 50 років роботи в симфонічному оркестрі Ігор Шаповалов опанував великий симфонічний репертуар. Важливою подією в музичному житті Харкова було народження першого професійного камерного оркестру «Харківські солісти». Як соліст та диригент цього колективу Шаповалов знайомить слухачів з кращими зразками класичної музики. Його ім’я відоме не тільки в Харкові, а й в країнах СНД, Польщі, Франції, Швейцарії. Він виступав з такими відомими виконавцям як Б. Которович, В. Жук, А.Шароєв, В. Кошуба, І. Гавриш, Б. Мулен (Франція), А. Дабанкур (Франція).

Ми зустрілися з маестро в період війни в Україні у місті Львові і це стало приводом поговорити про сьогоднішнє життя.

Ігоре Петровичу, дуже рада, що ми зустрілися з вами у Львові. Розкажіть будь ласка  як місто Вас зустріло, як облаштувались й живете?

Ми приїхали до Львова у березні місяці 2022року.  Дуже вдячні місту та його мешканцям за тепле та чуйне ставлення до нас. Ніхто не міг уявити собі, що наступний привід візиту буде таким. І треба віддати належне героїчному Львову та області, що вони змогли мобілізуватися та надати допомоги колосальної кількості біженців. Львів дав нам все, що ми потребували. Ми зустрілися з нашими колегами, які в свій час приїжджали до Харкова.  Особлива подяка  директору Музичного ліцею ім. С. Крушельницької Закопець Левку Мироновичу та педагогу Лимарєву Максиму Анатолійовичу.  Моя родина оселилася в гуртожитку цього закладу та має все, щоб повноцінно жити і працювати. Дуже дякуємо за це!

Чи працюєте Ви зараз? Якщо так, то як це відбувається?

Обов’язково   працюю і тут у Львові, бо учбовий процес ніхто не скасував. Він продовжується в онлайн режимі. Завдяки інтернету є зв’язок з учнями, які живуть і в Україні, і в Європі.  Ми разом підбираємо репертуар, потім я набираю ноти зі штрихами та аплікатурою і відсилаю їх студентам. Вони відпрацьовують текст, грають  з акомпаніатором, далі записують підготовлений варіант музичного твору та відсилають мені свій запис. Таким чином здається чи залік, чи екзамен. Якщо виникають питання, то  зустрічаємося в Viber і вирішуємо все, що треба.

Що стосується роботи в Філармонії, то майже всі музиканти оркестру живуть зараз за кордоном. Головний диригент оркестру Юрій Янко організує гастролі по Європі. Таким невеличким музичним колективом вони вже побували у Німеччині, Іспанії та Португалії.

Сьогодні існує думка, щоб витягти російську класичну музику з фондів бібліотек. А це П.Чайковський, М. Мусоргський, С. Рахманінов,

С. Прокоф’єв та інші великі композитори. Чи згодні ви з цим?  

 Я противник крайніх заходів. Існує українська музика, німецька, французька. Зараз для конференції знайшов такого композитора по прізвищу  А. Вроницький.  Віденський класик, чех за походженням. Ну і що? Він все життя жив у Відні. Якщо музика добра, то вона усюди і завжди залишиться. Пройде час і гострота міжнародних протиріч піде і все стане по своїх місцях. Микола Лисенко – чудовий український композитор, але не менш значний композитор М. Римський-Корсаков.

Це не тільки українські чи російські композитори. Це світова класика. Їх грають в Америці, Європі, у всьому світі. Відмовитися від цього неймовірно важко. Кому б класична музика не належила, вона збагачує особистість людини, її духовне життя через відкриття перед ним чудового світу музики. Зараз це більш політичне питання, ніж художнє чи мистецтвознавче. Час лікує все.

Згадав, як під час війни до оперного театру привозили ноти, на яких стояв штамп зі свастикою. Потім ми по них грали. Штампи замальовували. Але коли штамп стояв на нотному стані? Грали, бо нам треба було грати. Інших нот не було і ми виконували і Брамса, і Вагнера.

Ігоре Петровичу, ким би ви могли стати, якщо б не зайнялися музикою? Чи є інші професійні області, крім музики, які вас залучають? 

Люблю лагодити різну радіоапаратуру. Це приймачі, радіо, а також можу відремонтувати і побутову техніку. Міг би також стати і не поганим часових справ майстром.

Ви викладач зі стажем близько 30 років. Ваші студенти працюють в кращих оркестрах  України. Скажіть будь – ласка, а в кого навчалися саме Ви?

 Я займався в харківській музичній десятирічці у Володимира  Лазарєва. Неймовірно був грамотний викладач. Я  йому вдячний за те, що він поставив мені правильно руки, що для скрипаля дуже важливо. Ще у мене були чудові педагоги — Адольф Лещинський, Ісаак Заславський, Ребека Клеменська, які дали світові добрих скрипалів. Це були справжні майстри своєї справи. Усі ті знання, які одержав від них, я намагаюся передати і своїм учням.

Кому з харківських композиторів приділяєте свою увагу?

В своїй концертній діяльності намагаюсь активно грати твори українських та харківських композиторів. Мені належить перше виконання концертів для скрипки композитора Бориса Яровинського та Валентина Борисова, концерт для чотирьох скрипок Володимира  Золотухіна. Вони мені  довірили свою музику, а записи цих концертів поповнили фонд Українського радіо.

З оркестром ми також грали багато української музики. Виконували твори харківських композиторів І. Бібіка, М.Стецюна, В. Золотухіна, М. Кармінського та інших. У нас в Харкові в консерваторії на другому поверху знаходилось харківське відділення Спілки композиторів України. Ми обов’язково виконували їх твори. Було багато різного, але справжня музика  залишилась і збереглася до сьогоднішнього дня.

Як на ваш погляд змінився сучасний музикант?

Сьогодні є багато талановитих музикантів світового рівня. Це безперечно і не потрібно жодних доказів. Але змінилось інще – змінилася манера виконання. Я дивлюся французький канал «Mezzo». І там часто бачу диригентів, які виходять до публіки, наприклад, у чорній майці і в піджаку. Питання – а де фрак, смокінг? Можливо, це пов’язано з моїм вихованням, щепленими мені з дитячих років уявленнями: музика заслуговує на те, щоб до неї ставилися з повагою, і ця повага цілком личить продемонструвати, в тому числі й одягом. Концерт для мене — святкова подія. Коли я одягаю фрак чи смокінг, то я граю  інакше. У мене інший стан у руках,  голові і це дає мені певний настрій. І насамперед, це повага до себе, до колег, до публіки і перш за все до музики.До цього додам. Сьогодні дуже сильно музиканти зображують обличчям все, що написано в партитурі. Мені це теж не подобається. Грав якийсь квартет і я побачив, як скрипаль ледве не стрибав на стільці. Люди приходять слухати музику, а не дивитись на кривляння. Це дуже відволікає від музики. І зараз це повсюдно. Я. Хейфець, Л. Коган, Д. Ойстрах грали зі спокійним обличчям, вони такого не робили. Віртуози завжди показували легкість виконання музики будь-якого рівня складності. А зараз?  Якщо вийшов на сцену, то не мучся, а грай! Це вже якийсь вплив моди. 

Як Ви можете оцінити рівень музичної культури,  музичного виконавства у Львові?  

Це високий рівень. Тут завжди були дуже потужні музичні традиції. Через багато десятків років я зустрівся з видатним скрипалем Олегом Крисою. Він випускник львівського музичного ліцею.  От такі люди виходили зі Львова та подималися до світового рівня. А Соломія Крушельницька, Богодар Которович, Мирослав Скорик…У Львові дуже високий рівень музикантів. Я про це суджу по діткам, які займаються в цьому музичному закладі. Вони дуже гарно грають. Тут є багато талановитих викладачів, що возять діточок в інші міста України, гастролюють з ними, грають в великих залах з оркестрами. Потім багато з них поїдуть у Німеччину, Австрію, Італію та інші країни світу. Так що рівень тут достатній для Європи.Я знаю, що в Німеччині, Бельгії  (може ще десь) у родині дитину вчать грати на будь-якому музичному інструменті. Таким чином батьки дають музичне виховання своїм діткам. І не важливо чи стануть вони музикантами, чи ні, але  будуть знати як правильно держати скрипку та витягати з неї звук. Потім хто хоче, можуть  все життя грати в аматорських оркестрах, яких там багато і вони користуються великою популярністю у публіки.. І це дуже-дуже добре.

Ігоре Петровичу, ми знаємо Вас як багаторічного друга харківської музично-театральної бібліотеки ім. К.С. Станіславського. Знаємо, що багато років приходили в нотно-музичний відділ за нотами, нотними виданнями, книгами, іншим. Тому добре знаєте  фонд і фонотеку відділу.

Я вдячний, що така бібліотека є в нашому місті. Вона здається, єдина в Україні такого профілю, якщо я не помиляюсь. Сам завжди приходив у Станіславку та змушую своїх студентів обов’язково приходити сюди. В нотно-музичному відділі знаходиться найбагатший репертуар: збірки нотних видань, книг, підручників та чудова фонотека. До наших  послуг  зручні фонокабінети, в яких можна прослухати грамзаписи та зробити перезапис. А яка там творча атмосфера, які люди туди приходять! Так не побачиш, а туди прийдеш і зустрінеш людину, з якою давно хотів би поспілкуватися. І таке бувало. Велике дякую від себе та від моїх студентів. Навіть зараз, у вік інтернету, коли шукаємо необхідні ноти і не можемо їх знайти, то вони виявляю

Ігоре Петровичу, дякую Вам за розмову та бажаю нам усім скорішої перемоги та повернутися додому в наш незламний Харків.ться  в наявності лише в бібліотеки ім. К.С. Станіславського. І це просто чудо! Ми заговорили про бібліотеку і я відчув –  як же хочеться додому, в рідне місто…