27 липня 2021 року в рамках засідання кіноклубу «Alter-kino» та проєкту «Мистецькі вечорниці» відбувся захід за темою життя та творчого доробку одного з найвидатніших коміків XX-го століття, зірки імпровізації, пантоміми, пластичної акторської мімічної манери – легендарного французького актора Луї де Фюнеса.

Він за 37 років своєї акторської кар’єри знявся в 153 фільмах. Шість стрічок вийшло за його сценарної участі і навіть в одній стрічці виступив режисером. Це був фільм 1979 року за Мольєром – «Скупий». Другим режисером виступив постановник Жан Жиро, близький приятель Луї де Фюнеса.

Акторська доля Луї де Фюнеса не була легкою. Він свої перші кроки у кіно зробив, коли йому виповнилось вже далеко за 30. Але у пам’яті вдячних глядачів він залишається світлим спомином і досі. Він є визнаний своєю країною, де його день народження ледь не є державним святом. Він також є визнаний світом, бо музеї усіх форм його пам’яті виникають у різних куточках світу. Його порівнюють з Чарлі Чапліном і Бастером Кітоном. І хоча в акторів не така геть велика різниця у віці (на 25 років пан Луї молодший за Чапліна, та на 19 – за Кітона), де Фюнес вважав їх своїми вчителями в цьому напрямку і багато що для себе підмітив.

Випробувань де Фюнесу було відміряно з лишком, але він не впадав у відчай і всі труднощі актор використовував як сходинки. Він так і казав: «Якщо хочеш жити в пентхаузі модного будинку, почати доведеться з підвалу!» Тож і захід розпочався з маленької біографічної довідки про актора.

У батьків Луї все розвивалося, як то кажуть «згідно жанру»: закохані заради свого почуття вони ладні були пожертвувати всім. Батьки нареченої Леонор Сото де Галарца вибір своєї дочки рішуче не схвалили. Реакція на пропозицію руки і серця була однозначною та категоричною. Адже рідні мріяли про більш багатого зятя. Тому юнака виставили за поріг будинку, а дівчину замкнули в її кімнаті. Батьки Луї просто втекли, і в 1904 році влаштували своє сімейне вогнище у Курбевуа. А через 10 років в їхній родині народилася третя дитина, він же – Луї де Фюнес.

Андалузький адвокат Карлос де Фюнес цілком міг би бути прообразом для одного з екранних героїв свого сина. Батько не мав права на адвокатську практику при переїзді до Франції. Він змінив сферу діяльності з юриспруденції на ювелірну справу і зайнявся штучними смарагдами та шліфуванням алмазів. З часом у нього з’являється невеликий ювелірний магазин в околицях Парижу. Одна цікава деталь: він займався смарагдами, хоча був дальтоніком.

Батька Луї згадує з теплом. Серед нечисленних подарунків, які Карлос прихопив з Америки для своїх дітей, було опудало колібрі. З цим опудалом актор потім не розлучався все життя, віз його з собою навіть в кіноекспедиції на зйомки.

Всім в будинку заправляла мати Леонор. Це вона дбала про оплату рахунків і про те, щоб дітям було що їсти. Мати Луї прожила довше: встигла і онуків побавити, і поспостерігати за тим, як син поступово піднімається по цим його «сходинкам». За словами самого Луї де Фюнеса, вона є прототипом його комедійного образу жадібного буржуа. І саме від неї, на думку актора в нього артистичні задатки.

Дитинство де Фюнеса не було занадто щасливим і він не пов’язував себе у майбутньому з мистецтвом. Хлопчик добре знав французьку, іспанську та англійську мови, любив ботаніку та природознавчі науки. Тварини і рослини (а пізніше – і люди) стали улюбленим предметом його спостережень. Одна з настільних книг де Фюнеса – «Життя і звичаї комах» Жана Анрі Фабра. Серед інших – «Характери» Лабрюйера, «Мемуари» Сен-Сімона, «Щоденник» Жюля Ренара. Але при цьому він ще захоплювався малюванням, грою на фортепіано та писав власні п’єси.

До того, як стати актором, Луї довелось попрацювати діловодом, кушніром, майстром з чистки взуття, декоратором вітрин, комівояжером (роз’їзним торговим агентом) та таке інше.

27 квітня 1936 року Луї де Фюнес одружився з Жермен Луїзою Елоді Карруає. У них народився син Даніель. Але шлюб цей тривав недовго, і вже 1942 року де Фюнес розлучився. Під час Другої світової війни актор починає вести самостійне життя.

Будучи викладачем сольфеджіо в Парижі 1942 року, під час окупації Франції німецькими військами, де Фюнес закохався в секретарку Жанну Августину де Бартелемі де Мопассан. Жанна була нащадком знаменитого письменника Гі де Мопассана. Почуття виявилися взаємними, і 22 вересня 1943 року закохані побралися. Разом вони прожили сорок років до кончини де Фюнеса. У цьому шлюбі в Луї виросло два сини — Патрік і Олів’є. Старший, Патрік, став рентгенологом. Молодший, Олів’є – бортпровідником на пасажирських авіалініях Аєр Франс. Із зовнішністю і даними останнього можна було зробити блискучу кар’єру в кіно. Коли батькові все ж таки вдавалося затягти сина на зйомки, той робив усе відмінно. Однак варто було Олів’є побачити літак, татові старання сходили нанівець.

15 березня 1973 Луї де Фюнесу присвоїли звання кавалера «Ордена Почесного Легіону». Незабаром після цієї знаменної події почалася чорна смуга в житті актора. Перший інфаркт у Луї трапився якраз на сцені під час вистави

“Вальс матадорів”. Через кілька місяців, вже в госпіталі – другий. «Це, напевно, для того, щоб я краще усвідомив перший», – пробував жартувати де Фюнес.

Першим фільмом актора стала картина «Барбізонська спокуса». Але слава прийшла до нього набагато пізніше. А саме, коли в прокат вийшов кінофільм «Не спійманий — не злодій», де він зіграв привабливого шахрая. Чорно-біла стрічка мала великий успіх і принесла Луї довгоочікувану популярність. Ще через кілька років актор знявся у двадцяти менш помітних ролей. Незабаром до актора прийшла справжня слава. Відразу три поспіль комедії з його участю – частина з трилогії про Фантомаса, стрічки «Жандарм із Сен-Тропе» і «Роззява», стають справжніми хітами, нині зарахованими до світової кінокласики.

Луї де Фюнес мав улюблене хобі — садівництво. Він любив садити квіти і доглядати за ними, міг багато днів поспіль залишатись у саду. І це йому не набридало. Таке захоплення садівництвом Луї виявив у своїх фільмах. Вивів новий сорт троянд, який назвали його іменем.

У 70-80 роках Луї де Фюнес довго хворів і з часом про нього майже забули. Продюсери відмовлялися давати гроші на фільми за участю актора, серце якого може зупинитися в будь-який момент. А публіка відмовлялася вірити в те, що у коміка взагалі може бути серце. Ослабло не тільки здоров’я. З роками і вдача де Фюнеса зовсім зіпсувалася. Він часто сварився з побратимами по мистецтву. Луї став скупим і постійно бурчав. Тепер Фю-фю (як його звали в родині ще з дитинства) веселився тільки перед камерою. На життя комік дивився похмуро. Посмішку у де Фюнеса могла викликати тільки улюблена онука, дочка молодшого сина Олів’є. Він помер 27 січня у 1983 році від серцевого нападу у своєму заміському будинку.

У кожного з нас є свій улюблений фільм з Луї де Фюнесом. Під час заходу гості мали змогу побачити уривки зі стрічок, де він був і актором і сценаристом водночас. Мова йде про фільм «Ресторан господина Септима» 1966 року. А також уривки з кінострічок «Оскар» 1967 року, «Заморожений» 1969 року, «Жандарм та інопланетяни» 1979 року, його режисерський дебют 1980 року «Скупий», суперечлива стрічка 1981 року «Суп з капусти», а також уривки зі стрічки 1973 року «Пригоди рабина Якова», приклади творчих тандемів Луї де Фюнеса: з Ів Монтаном у «Манії Величі» та у різних стрічках з його «кінодружиною», французькою комедійною актрисою Клод Жансак.