22 липня 2021 року в рамках проєкту «Різнобарвна Україна» відбувся захід, присвячений творчості славетної української акторки театру та кіно, Героя України Ади Миколаївни Роговцевої. Було представлено огляд-ретроспекцію з її творчого доробку. Також окремо розглянуто її особистий шлях та сімейне життя з актором Костянтином Степанковим, а також викладацьку діяльність.

16 липня Ада Роговцева відзначила свій день народження. І тому, розповідь про неї – це мов певна присвята творчій особистості, що входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

З перших днів навчання Роговцева стала кращою студенткою курсу. Талант юної актриси був настільки очевидний, що вже у 1956 році на екрани вийшло кілька картин з її участю: «Коли співають солов’ї» (Марія Куделя), «Кривавий світанок» (Гафійка), «Павло Корчагін» (Христина).

На четвертому курсі вона була запрошена Олегом Борисовим в театр як акторка. З 1958 року — Ада Миколаївна була артисткою Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років. Аді, по приході до колективу, відразу дісталася головна роль в постановці «Юність Полі Вихрової». На сцені цього театру Роговцева зіграла більш ніж 60 ролей.

Акторка блискуче справлялася з втіленням найрізноманітніших образів на сцені. Найбільш яскравими стали ролі: Гелена Модлевська у виставі «Варшавська мелодія», Леся Українка у виставі «Сподіватися», Паола у постановці «Дама без камелій», Раневська у «Вишневому саду», Естер в постановці Романа Віктюка «Священні чудовиська». З «чудовиськами» актриса виїжджала на гастролі у Сполучені Штати, Ізраїль та багато інших країн. Режисера Романа Віктюка вона завжди вважала своїм другом і режисером, який зумів розкрити грані її таланту. На сцену Роговцева виходила з такими партнерами як Юрій Мажуга, Павло Луспекаєв, Олег Борисов та інші відомі митці театру та кіно.

У кіно перший великий успіх актрисі принесла її роль Маші Ткачової у драмі Йосипа Хейфіца «Салют, Маріє!». Роль Маші принесла Роговцівій приз сьомого міжнародного московського кінофестивалю в номінації

«Краща жіноча роль». Журнал «Радянський екран» опублікував результати опитування, за яким глядачі визнали Аду Роговцеву найкращою актрисою 1971 року.

 

Ще популярнішою Роговцева стала після виходу на екрани драми Данила Храбровіцького «Приборкання вогню». Геніем, якого любила її героїня Наташа, був Сергій Корольов. Його блискуче зіграв Кирило Лавров. Хоча ім’я конструктора жодного разу не згадувалося, а критики говорили про «збірний образ», глядачі точно знали, про кого йде мова в картині. Ця стрічка була відзначена призом «Кришталевий глобус» на МКФ в Карлових Варах.

Найбільш впізнаваною стала її героїня – Анна Кафтанова з багатосерійного фільму Володимира Краснопільського і Валерія Ускова «Вічний поклик». Зіграти цю роль Аду Роговцеву практично вмовляли: вона тільки-но народила дочку і не хотіла покидати дитину. У підсумку, на зйомки поїхала з нею, лише коли пообіцяли знайти няню. «Нянями» для маленької Каті стала вся акторська група. Епопея знімалася протягом десяти років (з 1973 по 1983), і всі роки телеглядачі невідривно спостерігали за долею Анни, в якій актриса відобразила долі більшості жінок того часу.

46 років прожила актриса з єдиним чоловіком у своєму житті – актором і педагогом Костянтином Степанковим. Вперше він побачив її на вступних іспитах і закохався, хоч був формально ще одруженим. Ада в той момент була  далека від думки про любов. Але взаємні почуття спалахнули досить швидко, адже Кость Петрович був її куратором. Він був старший за свою студентки на одинадцять років. Довгий час вони зустрічалися таємно, поки приховувати стосунки вже не було можливості. Педагога ледь не звільнили з роботи, але Степанков все ж розлучився і в 1959 році відбулося їх  одруження. У 1962 році Ада народила первістка, сина Костю. У 1972 році народилася їхня дочка Катя. У 2004 році Костянтин Степанков помер після тривалої і болісної хвороби – раку підшлункової залози. Роговцева написала про нього книгу «Мій Костя», в якій відверто і чесно розповіла про прожите життя з чоловіком, який, незважаючи на свою пристрасть до алкоголю, зради і складності, так і залишився для актриси улюбленим і єдиним.

Після звільнення у 1994 році з театру російської драми ім. Лесі Українки

Ада Миколаївна гастролює з концертними програмами та камерними театрами. Також грає у київському театрі «Сузір’я» та Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі у виставах, які поставила її донька Катерина Степанкова.

Жити і творити, як і раніше, Аді Миколаївні допомагає дочка Катя, внуки Даша, Олексій і Матвій. Після подій 2014 року Ада Роговцева відмовляється від зйомок у російському кінематографі, регулярно їздить в зону АТО, щоб підтримати співвітчизників.

І нині вона активно гастролює та запрошується до нових театральних проєктів. Так, з останніх до-карантинних подій варто згадати, що у 2018 році артистка вийшла на сцену разом з Віктором Шендеровичем в постановці «Якого біса?!», що мала великий успіх. Прем’єра вистави відбулася в Лондоні.

Цьогоріч у свій день народження легендарна актриса Ада Роговцева запросила глядачів до Будинку кіно на допрем’єрний показ документально-публіцистичного фільму «Вітер зі Сходу». Ця стрічка стала кінорежисерським дебютом Катерини Степанкової, яка також є співавтором сценарія. Стрічка розповідає про поїздки Ади Миколаївни з колегами-акторами в зону АТО. За словами Катерини Степанкової, матеріалу в їх творчій команді ще дуже багато, але «Вітер зі Сходу» охоплює конкретний період з 2014 по 2019 роки. У фільмі документальні зйомки з’єднуються з театральними фрагментами, уривками з імпровізованих концертів. Також йде розповідь про війну без ретуші, піднімається важливе питання – чи має право художник залишатися осторонь від гарячих подій, які зараз відбуваються в його країні? У картині, крім Ади Роговцевої, Катерини Степанкової, знялися провідні українські актори, зокрема, Лариса Руснак, Ахтем Сейтаблаєв, Світлана Орліченко та інші.

Аду Миколаївну люблять глядачі театру та кіно різного віку за талант, щирість, принципову громадянську позицію.